Валентина Дмитрівна у воєнний час стала вдовою. Її чоловікові не під силу було пережити ці страшні події, та й у неї самої зі здоров'ям тепер не ладиться. Під час бомбардування подружжя знаходилося вдома. Будинок їх теж постраждав - дах пошкоджено і вікна вибиті. Жінка розповідає про те, скільки зруйновано будинків і загиблих людей. Місцевість спорожніла і мало хто додому повертається. Вона мріє лише тільки про мир, щоб люди спілкувалися, приїжджали, і щоб було як раніше.