Моя звичайнісінька сім'я складається з тата, мами, молодшого брата й мене. Тато працює в компанії з виробництва плитки. Мама в декреті дивиться за моїм братом, а також доглядає за будинком, який ми орендуємо. Я ходжу до школи. А брат у дитячий садок.

До війни ми жили в місті Горлівці, а зараз тимчасово живемо в Ізюмі.

До війни ми із сім'єю постійно проводили вихідні разом. Завжди ходили в гості до рідних і друзів. Ходили в кафешки й на майданчики.

Але коли прийшла війна, ми переїхали в інше місто, Ізюм. В Ізюмі я знайшла нових друзів і подруг. У школі – нову вчительку. І новий дім. Ми з рідними перестали так часто збиратися у вихідні, як раніше. Ми не знали нікого, тому не ходили в гості.

Два моменти, які мені запам'яталися найбільше. Коли я і тато йшли купатися на ставок, над нами летів «Град». І лунав пронизливий звук. Другий… Коли я, молодший брат і батьки проходили біля моєї старої школи № 16, почали сильно бахкати. Ми злякалися і пішли швидше.

Я дізналася про табір завдяки моїй бабусі. Бабуся дізналася інформацію про табір на сторінці Штабу «Допоможемо» в інтернеті. Потім бабуся зателефонувала мамі, а мама розповіла мені. Я з радістю погодилася поїхати в цей табір. Мама зателефонувала на гарячу лінію Фонду [Ріната Ахметова] і записала мене до табору.

Штаб подарував мені безплатну путівку в табір «Сонячний», у Святогірську. Мені ця допомога виявилася дуже корисна. У цьому таборі мені подобаються наші вожаті, круті дискотеки та веселі заходи. Цікаві гуртки, я зробила сюрприз для мами – серце з паперу.

Мрію займатися спортом, легкою атлетикою. Зараз я ходжу в секцію легкої атлетики.

Хочу висловити подяку Рінату Леонідовичу за безплатну путівку до табору. Тут я чудово відпочила й добре провела час. Ще хочу подякувати за харчові набори, які видавав Гуманітарний Штаб нашій сім'ї як переселенцям.