Наприкінці серпня наше селище обстріляли, прилетіло 17 снарядів. Найбільше постраждала наша сім’я.

Три снаряди розірвалися навколо нашого будинку. Цей кошмар тривав кілька хвилин, а наслідки я запам’ятав на все життя.

Паркан, гараж, стіни та вікна – усі вони зрешечені осколками. Знайшовся навіть шматок снаряда від забороненої великокаліберної зброї.

Я встиг впасти на підлогу, а спав я в залі, і потім за перерву дві-три секунди встиг вискочити до іншої кімнати. А потім обрушилися стіни.

Загинула моя вівчарка, мій найвідданіший друг. Їй було сім років. Загинула, охороняючи територію цього будинку.

На задньому дворі залишилася глибока вирва від снаряда, що впав і вибухнув. Тоді загорілася теплиця, пожежу гасили кілька годин. Згоріло все.

У ніч обстрілу разом зі мною в хаті були син і дружина. Врятувалися дивом. Усі ліжка були в склі, у будинку не залишилося жодного вікна. Дружина приїхала напередодні обстрілу додому з лікарні, після операції.