Собковська Лідія Іванівна,

т. в. о. заступника директора з навчально-виховної роботи Державного навчального закладу «Барський професійний будівельний ліцей» (м. Бар Вінницька область)

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Ціна свободи

Вочевидь, ще до 24 лютого 2022 року кожен з нас жив звичним мирним життям і не замислювався над суттю такого важливого вислову, як «ціна свободи».

Але, мабуть, де і коли б не тривали війни за всю історію людства, одна зі сторін з часом розуміла й, на жаль, змушена була сплачувати непомірно високу (для кожної поважаючої себе нації) ціну своєї незалежності, миру і волі. Це і незворотні людські втрати (як військових, так і ні в чому невинних цивільних громадян), це і масштабні руйнування міст і сіл, це і страх перед невідомістю, коли знову і знову лунають сирени повітряної тривоги (особливо лячно вночі), це і заплакані дитячі очі в напівтемному холодному підвалі, це і просте бажання жити у мирі на споконвічно своїй українській землі; і не те, що не боятися, а навпаки, з гордістю стверджувати: «Ми – з України! Ми – українці!»

Щоденно впродовж останніх місяців усі світові ЗМІ майорять схожими заголовками на кшталт «Der Preis, den wir zahlen» (німецьке видання «Der Standard») – «Ціна, яку ми маємо заплатити». Отож, весь цивілізований світ після жахливих подій в Україні замислився над змістом даних слів.

На жаль, на сьогоднішній війні гинуть і представники мас-медіа, зокрема, журналісти.

Так, у березні 2022 року в місті-мученику Маріуполі рашистами було вбито литовського режисера-документаліста Мантаса Кведаравічюса, а пізніше й представників американських, французьких ЗМІ.

Вони не воювали; вони, ризикуючи власним життям, висвітлювали та намагалися задокументувати факти агресії рф та справжньої стійкості й міці українських героїв. Саме вони – бійці інформаційного фронту – передавали правдиву картинку із зон ведення бойових дій, аби кожен (особливо хто далеко і не чує-бачить війни) мав уявлення, яку ціну готова платити, та й уже платить, українська нація за свою свободу і незалежність.

Соборність – це єдність усіх українців навколо головних ідей нашого спільного мирного майбутнього. Це неподільність наших земель: від Києва до Керчі, від Луганська до Львова, від Волині до Приазов’я... Це злиття у єдиній боротьбі за існування нашої Українськости й гарту; це карпатські відлуння вільного духу гуцулів і лемків; це одвічна краса чернігівських церков й глибока історична значимість козацької Хортиці; це стукіт кінських копит бруківкою старовинних Чернівців й тихе сільське надвечір’я десь на Полтавщині…

Соборність – це те, що сьогодні, у 2022 році, на кону для кожного свідомого Українця. Це те, заради чого наші Воїни Світла вистоюють, виборюють, не відступають, не віддаючи ворогові жодного метра бАтьківської вкраїнської землі…

Й неначе справжні Титани, стоять, почасти, на крайніх рубежах, заради майбутніх поколінь щирих українців; заради продовження роду таких же нескорених, як і вони, Титанів і Прометеїв, Тарасів і Лесь…

Заради всього українського. Свого, рідного. Генетично – єдино правильного.

До того ж, ми – культурна нація, і для кожного щирого українця завжди були, але зараз особливо загартувалися наші, скажімо так, атрибути єдності та свободи (рідна мова, гімн, синьо-жовті рідні кольори тощо), які допомагають нам вистояти у щоденній боротьбі та допоможуть здобути Перемогу!

І, до речі, сьогодні для українців відчинені всі двері світу, є свобода вибору. Але, безумовно, найкраще вдома!

Вистоїмо! Переможемо!

Слава Україні!