Останнє, що я пам’ятаю про 22 вересня 2014 року, це те, як ми з батьком їдемо на машині околицею Авдіївки. Почався обстріл, і мені голову пробила куля.

Далі була швидка допомога та спроба прорватися через блокпости до донецьких хірургів, тому що в Авдіївці лікарі сказали батькам: «Змиріться, готуйтеся до гіршого». Сказали, що я не виживу, що мені залишилася година життя.

У самому центрі мозку чотири грами свинцю, шанс вижити був один зі ста. Сталося диво: донецькі нейрохірурги повернули мене до життя. Потім у Дніпрі мені встановили в череп титанову пластину. Я пройшов курси реабілітації, але кілька тижнів тому стан погіршився – куля почала нагадувати про себе. Відновилися сильні головні болі, дзвін у вухах. Знову звернулися до Штабу Ріната Ахметова й отримали дорогі медпрепарати, які покращують кровообіг, покращують пам’ять.