Олександра Василівна народилася на Полтавщині, приїхала в Новгородське з маленькою дитиною на руках; її до себе забрала рідна тітка, так вона тут і залишилася.
Під час війни її донька поїхала, і літня жінка залишилася сама, тепер часто плаче. Страшно було, коли літаки летіли, стріляли поряд зі школою. «Плачу щодня, що одна. Хоч кішка у мене є, рятує», - каже жінка.
.png "Він був справжній герой")
.png "Привезли Катю додому, поховали в садку")
.png "Імена")
