Мені 29 років. Я з селища Велика Олександрівка Херсонської області. До війни їздив за кордон на заробітки. З війною все змінилося. 

24 лютого зателефонували знайомі з Каховки і сказали, що пролунали вибухи. А потім по телевізору сказали, що почалася війна.

Ще в березні я вивозив дітей і більше не повернувся додому. Тому такого, як там зараз відбувається, я не застав. І виїжджав ще без проблем. А от кажуть, що вже наступного дня вже було важко - люди платили гроші, щоб проїхати, бо так не випускали.

Люди там зараз не живуть, а виживають. Там нереально жити - постійно під автоматами.

Зараз ми з родиною у Кривому Розі. Нам дали безкоштовне житло, люди нас зрозуміли, і ми тут так і проживаємо. Найважче - що немає роботи. Виплат не дуже вистачає. 

Хочу, щоб війна закінчилась якомога швидше і, звісно, нашою перемогою.