В Маріуполі я прожив місяць під обстрілами. Я лікар, тож було багато людей, яких потрібно було рятувати. Моя родина перебувала у підвалі одного з будинків. У місті не було світла, газу та води. Їжу ми готували біля під’їзду. 

Найбільше мене шокувало, що багато людей у місті закінчували життя самогубством. Це були самотні люди похилого віку. В основному, вони стрибали з балконів та вікон. У них не було їжі, медикаментів, не було нічого. Ніхто не міг їм допомогти.

З міста я виїхав на розбитій машині. Доїхав до Запоріжжя. Там вже була моя родина. Звідти ми виїхали до Миколаєва. Потім дружина з дітьми та батьки поїхали за кордон.

Зараз я мрію про повернення додому. Маріуполь - це європейське місто, яке повинно розвиватись.