Я жила в селі Олексіївка Нікопольського району. З новин дізналася, що війна почалася. Бомбили часто. Наш дім поки що цілий. Навіть вікна цілі, хоча були прильоти недалеко - десь сто метрів.  

В середині липня я переїхала в Нікополь, бо знайшла тут роботу з проживанням. Нікополь страшно обстрілюють – це, звісно, важко.

Кожного дня тут все шокує, будинки руйнуються. Прилітає артилерія, страшно дуже.

Незважаючи ні на що, навіть після обстрілів, люди, як мурашки, швидко все прибирають. Місто, можна сказати, навіть зараз розквітає. Я дуже горда за те, що живу в цьому місті.

Я відволікаюсь на роботі. Але відчуття страху мене не покидає.

Я думаю, що ми скоро переможемо, і все буде добре.