Тараненко Андрій, учень 11 класу Межівського ліцею №2 Межівської селищної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Ковалевська Оксана Леонідівна

Чому бути українцем – це моя суперсила?

Україна…У звучанні цього слова відчувається дух боротьби і звитяги, нескореності та волелюбності.  Історія моєї Батьківщини схожа на бурхливу річку, що тече з минулого до сьогодення, долаючи перешкоди. Яка ж вона сучасна Україна, колиска козацької вольниці?

У вишневих садах не чути дзвінкого солов'їного співу, лелеки повертаються з болем і стражданням, Дніпро реве від жахливих подій, бо наша ненька у цей нелегкий час змінила вишиванку на військову форму й разом зі своїми сміливими синами мужньо боронить безмежні простори української землі, по якій свого часу їздили наші пращури-козаки.

У цей нелегкий час формується новітня українська нація, представники якої рішуче заявили і заявляють про себе, починаючи Революцією гідності і до сьогоднішньої повномасштабної війни, що Україна – це безстрашне серце Європи, що для нас «Воля», «Нескореність», «Боротьба» - це не просто слова, це наше життя.

Відчуваючи біль цих подій, моя Батьківщина відроджується, як фенікс, бо її сини сіють Свободу, від якої колосяться лани.

У чому незламність духу і сила української нації? Це не секрет. Ми - нащадки козаків, тих справжніх патріотів, які достойно представляли й відстоювали права своєї держави, велетнів незборимості, мужності. Ніхто з них не знав, яка буде доля народу, але всі хотіли піднести славу України аж до сонця.

Нам, молодому поколінню, важко зараз шукати шляхи до порозуміння, братерської любові і духовного єднання нації. Та хай знає увесь світ, що українці – це спадкоємці історичної державницької традиції, архітектори майбутнього нашої неньки.

Ми різні: добрі, злі, мудрі, легковажні, сміливі, боязкі, але однозначно – єдині у любові до своєї Батьківщини. Кожен із нас нащадок воїна-характерника, який не звик стояти на колінах перед чужинцями, який добре знає значимість слова «Незалежність».

Мабуть, наші вороги забули істину: найсильніша зброя українців – віра та єдність.

Українці. Справжні супергерої. Воїни світла і нескореності, хоробрості і свободи.  За сталеву мужність та героїзм наших Захисників називають кіборгами. І це правда. Не можу не згадати героїзм і патріотизм Героїв України (посмертно): Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі» - людини-символа, людини-хоробрості, який на полі бою писав картини не пензлем, а зброєю, у якого була сила справжнього вовка, безстрашного і справедливого, та останні слова «Слава Україні», сказані солдатом Олександром Мацієвським перед стратою, про безстрашність якого дізнався увесь світ, який довів, що справжньому українцю краще померти стоячи, ніж жити на колінах.

Болючою раною для мене та моїх земляків-межівчан є загибель молодого цвіту нації – Олега Кулиненка, у мирному житті який став чемпіоном України з пауерліфтингу, а у боротьбі проти російського ката – справжнім Героєм, якого посмертно нагороджено орденом «За мужність ІІІ ступеня». Серце розривається, розуміючи, що ціна нашої Незалежності - людське життя…

Нас, молодь, називають «Цвітом української нації». Наша відкритість до всього нового та оригінальність мислення дають змогу генерувати ідеї, які змінюють світ. Молодь швидко звикає до сучасних технологій, але на перше місце ми завжди повинні ставити духовні цінності, культуру та мораль, бо ці речі є вічними, тому саме вони мають лежати в основі побудови успішної країни. 

Важливою сьогодні для мене є самоосвіта, яка допомагає реалізувати мрії, бо я не просто здобуваю знання, а формую вміння використовувати їх у житті, створюючи різні проєкти, беручи участь у культурному житті ліцею, громади, України.

Мені близьке художнє слово, яке завжди об'єднувало людей, виховувало любов до прекрасного, пробуджувало національну свідомість. Я із задоволення беру участь у творчих конкурсах, інтелектуальних змаганнях. Сподіваюся, мої перші кроки самовдосконалення, самопізнання – це вклад у розбудову майбутнього як свого, так і неньки-Батьківщини.