Віта Станіславівна завжди пам’ятатиме вибухи, які лунали в її рідному місті

Я була вдома, коли почалася війна. Мене охопила паніка, і я почала хвилювалась за своїх дітей. Потім я побігла купувати продукти й бензин.

Спочатку нам було дуже важко чути сирени й ховатися, але найбільше мене шокували два вибухи у моєму місті. Згодом я була змушена лягти на збереження у лікарню.

Мене приємно здивував маленький хлопчик, який співав на вулиці пісню про червону калину.

На щастя, робота у мене є, і я її змінювати не збираюся.