На початку російського вторгнення я була вдома в Харкові. 

Найтруднішою була дорога на Хмельниччину (перевантажена), 3 дні їхали!

Під час війни стикнулися з нестачею їжі (дуже допомогали гуманітарною допомогою різні організації).

Зараз з родиною ми разом,а мати, батько та сестра так і залишилися на окупованій території. Роботи не маю, хотілося б знайти (але хвилююсь залишати доньку саму вдома).

Про трагічні події, що розпочалися 24 лютого 2022 року, мені нагадує погріб (в будинку), як тільки спускаюсь - так і згадую... ще й з собачками ( вони дуже хвилювалися,щоб їх не забули).