До війни Наталя працювала перукарем. Зараз залишається лише згадувати усмішки вдячних клієнтів, адже під час обстрілів її контузило, а згодом частково паралізувало кінцівки. Незважаючи на складнощі, жінка не здається і мріє знову бачити радість в очах оточуючих.
Я за професією перукар, працювала у чоловічому та жіночому залах. Дуже люблю свою професію, просто обожнюю, але тепер позбавлена цього.
Коли почалися обстріли, був звук, схожий на сирену. Мене контузило, повністю віднялася ліва сторона. Тільки права рука працює. Зараз я стала інвалідом і не можу навіть пересуватись, живу з мамою.
Ми весь час жили у Станиці, під час обстрілів ховалися у підвалі.
Мрію про здоров'я, щоб дарувати посмішку та бачити радість у відповідь. Більше сміху чути, більше добрих мрій, добрих вчинків. Це найвеличезніше щастя.
.png "Імена")
