Під час війни я втратила чоловіка. Він згорів, але не через військові дії. У війну стало дуже тяжко, бувало, не доїдали. Мені не було чим годувати дітей, не кажучи вже про себе.

Зарплати не сплачували. Я працювала соціальним працівником, доводилося ходити до бабусь, бо не могла їх покинути. Їм була потрібна допомога.

Війна дуже змінила наше життя. Наш будинок не постраждав, тільки дах було пошкоджено.

Зараз, якщо чуємо якісь постріли, то одразу тікаємо до підвалу. Виїжджати нікуди, бо немає фінансів. Дітей, звичайно, шкода, що вони змушені це чути.

Ми отримували гуманітарну допомогу. Коли дали продукти, ми були дуже вдячні. Справді, коштів не було, ми з дітьми недоїдали.

Мрію вивчити своїх синів, і щоб було тихо та спокійно.