Я жила з мамою, але вона у 2001 році померла. 2005 року я вийшла на пенсію, більше ніяких доходів немає. Дітей у мене немає, жодної підтримки.

До війни у ​​всіх було зовсім інше життя, мирне та тихе. Люди працювали, вирощували щось, підробляли. Ціни були зовсім інші.

Коли почали стріляти та полетіли снаряди, ми зрозуміли, що це війна. Вже сім із половиною років вона триває. Людина до всього звикає. Я живу у двоповерхівці. Під час обстрілів у нас постраждав під'їзд, вилетіли вікна. Ми самотужки їх ремонтували. У нашому будинку немає підвалу, але є сараї, і ми там ховалися. Це був просто жах.

Дико, що в наш час досі воюють. Вже набридло все, навіть не можу це передати словами.

Ми пересуваємося вільно, але за ці сім із половиною років я нікуди не їздила, тільки до району, якщо треба у справах. Ми просто живемо, а що буде далі – Бог знає. Я хотіла б, щоб закінчилася війна і почалося мирне життя.

Нам дуже допомагав Рінат Ахметов. Від його Фонду ми отримували продуктові набори, це була велика підмога для нас. Оскільки я живу сама, для мене багато важила допомога Червоного Хреста. Завдяки ній я можу оплачувати опалення. Деяким самотнім людям допомагали волонтери.

Мрію, щоби закінчилася війна, це найголовніше. Закінчиться війна – буде зовсім інше, мирне життя. Війна триває, і досі стріляють, і це жахливо.