Я живу в Білозерському. У перший день війни йшла з роботи. Не розуміла, що буде далі. Місто спорожніло. Магазини закрилися, аптеки не працювали. Почалися обстріли. Мені доводилося бігати в підвал. 

Я виїхала з міста, потім повернулася. Не виключаю, що доведеться виїжджати знову. 

Мій брат загинув, у дядька - контузія. Він став дуже нервовим. Я про нього піклуюся. Морально мені дуже важко. Я намагаюся брати себе в руки і жити далі. 

Мені страшно дивитись на зруйновані міста. Сподіваюся, що війна скоро закінчиться. Дуже хочеться, що можна планувати майбутнє.