Моє рідне місто Дружківка опинилось на лінії фронту з першого дня війни. Обстріли були дуже сильними, аптеки не працювали, а мені потрібні були ліки через погіршення зору. Тож довелося евакуюватись, полишати рідний дім.

Я з дружиною виїхав до Тернопільської області. Місцеві люди дуже допомагали. Щойно дізнавались, що я переселенець, одразу несли продукти та все найнеобхідніше. Пізніше я вирішив повернутись додому. 

Мій син виїхав з Луганської області. Залишив все в окупації, тож зараз він безхатько.

Сподіваюсь, що хоча б мій будинок вціліє. Дуже чекаю на перемогу. Все буде Україна!