Я жив у Миколаєві. Після початку війни почались обстріли. Я постійно чув вибухи, гул від літаків та гелікоптерів. Не міг вийти на вулицю, бо було дуже небезпечно. Іноді виходив за гуманітарною допомогою. Найбільше мене шокувало, що рідне місто, в якому я прожив все життя, знищують росіяни. Мої рідні роз’їхались країною, дехто виїхав за кордон. Я виїхав до Миколаївської області. Живу в будинку свого діда.

Де житиму взимку - поки не знаю. Можливо, повернусь додому. 

У мене з’явилась жага до життя. Я не розумів раніше, що це - найголовніше. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться, мої рідні повернуться, а я житиму у рідному Миколаєві.