Над дахом мого будинку пролетіла ракета - так для мене почалась війна. Тоді я ще не знала, як виглядають ракети. Потім побачила на власні очі. Обстріли наближались, люди виїжджали з села. Я залишалась вдома. Снаряди прилітали в город, у будинку вилітали вікна. Я сиділа в підвалі - це було найважче. Страшно було навіть там.

Найбільше мене шокувало, що росіяни б’ють по населених пунктах. В моєму селі розбили дитячий садок та клуб. 

Я виїхала до Кривого Рогу одна з останніх. Думала, що виїхала на тиждень. Нещодавно я їздила до рідного села. Там немає нікого, вулицями бігають тільки собаки. Мій будинок розбитий. Куди повертатись - я не знаю.