Коли почалася війна, я спала у батьків вдома. Почала панікувати. Зібрали важливі речі, заправили машину, взяли їжу і поїхали у село.

Під час війни довелося стикнутися з труднощами, що всі близькі виїхали, це найгірше. 

Були гуманітарні проблеми. Було таке, що не вистало їжі для тварин, так як в магазинах не було, також деякий час не було в продажу важливих ліків для батьків.

Допомагали друзі з України і з закордону.

Моє життя змінилось кардинально. Тепер воно не має ніякого смислу. Всі мої близькі і друзі виїхали з країни назавжди: тепер я тут лишилась з чоловіком і батьками, брати, племінники виїхали. Робота у мене є, але не офіційна. До війни не працювала три місяці. Планую змінити професію .

Приємними є історії про порятунок тварин, про волонтерів.

Речей, які б нагадували про трагічні події, що розпочалися 24 лютого 2022 року, немає, тільки дім брата, в якому ми всією сімʼєю перебували перші тижні війни. Тепер він асоціюється виключно з війною .