У перший день війни я не знала, що мені робити. Була шокована тим, що відбувається. Потім почались обстріли та тяжке життя. Мій чоловік хворіє на цукровий діабет. У нього були три інфаркти. Були часи, коли йому не вистачало інсуліну, бо ліки не завозили до Покровського. У селищі не було води. Я не знала, як далі жити. 

Зараз моєму чоловіку потрібна операція на серці, але грошей у мене немає. Пенсія маленька. 

Я дуже хвилювалась за своїх дітей. Вони кличуть виїхати до них, але я не можу залишити худобу. 

Майбутнє для України я бачу світлим та щасливим. Дуже хочу зустрітись з рідними.