Все життя я прожила у Приміському. Після початку війни мені стало тяжко, бо моя мама захворіла та не могла самостійно пересуватись. Війну я зустріла на заводі, бо там працюю. Після цього у селі почались обстріли та постійні тривоги. Поряд з Приміським розташований Нікополь. Звідти на нас постійно летять снаряди й ракети. Буває, що не знаю, куди бігти. 

За час війни я нікуди не виїжджала. Нещодавно померла моя мама. Я дуже за нею сумую. Вона застала дві війни. На жаль, цю не пережила. 

Я сподіваюсь на перемогу та вірю в те, що все буде добре. Майбутнє для України бачу квітучим.