Під час повномасштабного вторгнення я жила у Харкові. Обстріли були дуже сильними. Магазини у місті працювали дуже рідко. Я рятувалась запасами продуктів. Довго виживати під обстрілами не змогла - виїхала до Полтави.

Мої батьки залишились у Харкові з моєю бабусею. Вона не може самостійно пересуватися. Під час обстрілів батьки були із нею, не могли спустились в укриття. Я не могла до них дістатися та чимось допомогти. На щастя, їм привозили і продукти, і ліки.

За рік я відвідувала батьків один раз - у них все гаразд. Сподіваюсь, що ми будемо бачитись частіше, а після закінчення війни обіймемось вдома.