Мої батьки жили у Мелітополі. З перших днів війни опинились в окупації. Батько - чоловік похилого віку, погано ходить. Я була шокована, бо не могла його та маму вивезти. Я з родиною живу в Запоріжжі. Ми постійно бігали до бомбосховища. Весь час я думала, як вивезти батьків. Вони виїхали самі, перебували у важких умовах. На блокпостах стояли по чотири дні. Фізично їм було важко ночувати на лавочках.

Зараз батьки живуть зі мною. Не можуть звикнути до квартири, бо жили у приватному будинку. 

Найбільше мене шокувало, що росіяни стріляють по людях. Це якийсь жах. Я хочу, аби закінчилась війна. Вірю в наші ЗСУ. Не хочеться звикати до війни. Наші діти повинні зростати  у мирі.