У перший день війни я був на роботі. Не був здивований вторгненню, бо розумів, що колись це станеться. Я живу у Нікопольському районі. Після підриву Каховської ГЕС не стало води. Доводилось привозити питну воду. Я не міг використовувати технічну, бо у мене двоє дітей. 

Вибухи впливають на моїх дітей. Їм дуже страшно. Часто снаряди прилітають з боку Нікополя. 

Мене приємно вражає, що люди в Україні об’єднались. Допомагали один одному. Це дуже важливо у тяжкі часи. 

Я сподіваюсь, що Україну чекає європейське майбутнє. Головне, аби закінчилась війна.