Мені 36 років. Ми з чоловіком і батьком виїхали з Волновахи в Полтаву. Живемо тут з третього березня. 

24 лютого було чутно вибухи неподалік від нашого міста. Я тоді працювала в організації Червоний Хрест. Ми разом з іншими співробітниками підготували підвал під будівлею нашого офісу. Спустили туди медикаменти й усе необхідне. 

Коли в нашому районі з’явилися пошкоджені внаслідок обстрілів будівлі, ми зрозуміли, що потрібно виїжджати. У нас був старенький автомобіль. Ми виїхали на ньому в село, розташоване за тридцять кілометрів від Волновахи. Побули там кілька днів і поїхали далі. 

Моя хрещениця і кум загинули. Вони їхали на автомобілі й підірвалися на міні. 

У мого батька онкологія. Ми купуємо йому дорогі ліки, але нам допомагають грошима. Продукти в нас є. 

Мрію про перемогу і мирне майбутнє.