У перший день війни я був на робочому місці на підприємстві «Артемсіль». Спустився у шахту та не думав про війну. Коли дізнався про вибухи по всій країні, не міг в це повірити. Потім почалися потужні обстріли. Це був жах. У дружини почався гострий депресивний стан, тож я вирішив вивезти родину до Дніпра. Я сподівався, що бойові дії скоро закінчаться, та ми повернемось додому, тому вирішили далеко не їхати. 

За два місяці до війни ми з дружиною закінчили ремонт у нашій квартирі. Дуже були раді цьому та бачили щасливе життя у затишній оселі. Але зараз у нас немає нічого, наше житло зруйноване, як і все місто Бахмут. 

Найбільше мене шокує загибель наших воїнів, ні в чому невинних людей. Мій зять нещодавно отримав поранення обох ніг, зараз він з дружиною у Вінниці.

Я хочу, щоб війна якнайшвидше закінчилась, хочу завжди бути зі своєю дружиною та синочком, яких я дуже люблю.