Смірнова Катерина, учениця 10 класу Станичненського ліцею Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Москаленко Роман Васильович

Моя Україна майбутнього

Одна з найкривавіших точок на планеті - це Україна. Дуже боляче це усвідомлювати та приймати, адже Україна - мій рідний дім. Та чи думав хтось ще два роки тому, що Україну знатиме весь світ? Чи думав хтось, що жовто-блакитний колір стане символом свободи, незламності, сили, відваги та жаги до життя? Чи думав хтось, що український народ стане взірцем для всього світу, а безсмертне гасло «Слава Україні!» гордо буде лунати з усіх куточків нашої планети?

Ніхто не міг і подумати два роки тому, що наша маленька, тендітна, і, здавалося б, беззахисна країна на сході Європи покаже всьому світу, як треба боротися за життя, та що є сили протистояти несправедливості і збройній агресії ворожої навали. Але таке сьогодення…

Зараз моїй країні важко, моїй країні болить, дуже болить, вона поранена, але не скорена і щохвилини продовжує виборювати своє право на майбутнє. І немає сумнівів, що моя країна переможе і повстане, мов фенікс з попелища і почне своє цілковите відродження, бо моя країна майбутнього - це сильна, незламна, квітуча, вільна, незалежна, відбудована, найрозвиненіша країна, яка пройшла такий довгий шлях через страждання, біль, горе, сльози, кровопролиття та втрати.

В моїй країні майбутнього немає місця зрадникам, прихвостням, хабарникам та іншій нечисті, бо війна відфільтрує всіх .

А після самої темної ночі настане ранок, знову зійде ласкаве сонечко і ми щиро посміхнемося новому дню. Мирне небо знову стане вільне для цивільної авіації, відбудуються будинки, заводи, дороги, мости. Зазеленіють ліси, загомонять міста та села.

Ми більше не будемо боятися гучного грому влітку і запасатися свічками взимку. Земля загоїть свої рани від воронок та вибухів, і затягне в себе залишки війни, аби більше ніхто і ніколи не побачив це жахіття на власні очі.

Всі розміновані поля принесуть щедрий урожай і буде буяти життя на нашій землі і цінувати його ми будемо сильніше, ніж будь-коли. Але одне залишиться незмінним та закарбується в нашій пам’яті назавжди – це надвисока ціна, яку платить щохвилини моя країна зараз, аби в майбутньому, кожен її житель міг дихати повітрям свободи. Я вірю, що так і буде, а поки, ТРИМАЙСЯ, МОЯ НЕНЬКО! Я знаю, ти обов’язково Переможеш!!!