До війни ми жили як звичайні люди. Приїзжали сестри з Росії, було приємно зустрічатись. Тепер складно приїхати, ми не бачимось.

Було дуже страшно. Чоловік на той час працював на шахті. Вже скрізь почались якісь негаразди, встановили блокпости.

Зовсім нещодавно ми були на городі і над нами пролетів і впав [снаряд] на вулиці. Недалеко від нас знаходиться Горлівка, там періодично щось відбувається, але вже не так, як в часи гарячої фази конфлікту у 2014–2015 роках.

Дуже страшно, що страждають люди і відбулися зміни. Періодично про це забуваєш, але все одно неприємно.

Багато хто поїхав хто куди і сюди не повертається. Шахти не працюють, роботи нема. Моя донька навчається у Дніпрі, повертатися сюди немає сенсу.

Дуже хочу, щоб все налагодилося, і люди мали роботу. Раніше ми щось планували, а зараз прожили день і слава Богу.