Коли почалася війна, ми були з донечкою в лікарні. Почали допомагати волонтерам у зборі одягу, речей, шкарпеток, продуктів .

Дуже, дуже важко стосовно лікарні, ми там часто, нажаль, буваємо з донею, бо маємо особливу дівчинку. 

Найстрашнішими під час війни були підвал, страх та розпач, і нехватка каші для дитини. 

Також були гуманітарні проблеми з ліками та спец харчуванням та підгузками ,нас просто декілька разів обманювали люди, з водою також. 

Приємно вражали щирість людей та допомога.

Зараз не працюю. Я маю дві професії, але нині догляд за донечкою.