Миколі Мамчуру було 80 років. Російські військові вбили його 25 лютого 2022 пострілом в груди. Це сталось біля будинку Миколи на вулиці Свято-Покровській у Гостомелі. Дім чоловіка розташовувався неподалік моста через річку Ірпінь, який підірвали, аби перешкодити наступу ворога на Київ.

Ми чекали батька, але він не прийшов

Дружина Миколи на той час перебувала у родичів в Шепетівці. Син Дмитро із сім’єю 25 лютого, після того як підірвали міст, спустилися в підвал. До того син ще бачився з батьком, який жив в іншій частині будинку. Вони планували разом виїжджати. Поблизу моста тривали постійні обстріли. Ворожа техніка прямувала в бік Києва. Син із сім’єю пробули в підвалі до 28 лютого.

«Ми чекали батька, але він не прийшов. На вулицю не могли вийти, було небезпечно. Снаряди рвалися і на подвір’ї, і в повітрі. Біля подвір’я горіла військова техніка. Ми сподівалися, що батько встиг добігти, може, до сусіда, або через хату – до брата. Думали, пересидить там і прийде. Але коли до вечора його не було, зрозуміли, що щось трапилося», – розповів Дмитро Мамчур.

Тіло Миколи Мамчура знайшли неподалік подвір’я 28 лютого. Син із сусідом занесли його в двір. Через годину, під постійними обстрілами, родина виїхала з селища.

Микола Мамчур зростав у сім'ї корінних мешканців Гостомеля, де виховували семеро дітей. Все життя провів у селищі. Його мама прожила в Гостомелі до 98 років. А її рідній сестрі сповнилося 106. До пенсії Микола працював на склозаводі «Ветропак». Був активною людиною, любив рибалити, мандрувати. У подорожі брав із собою сина.

«Він мене скрізь возив на екскурсії. Сідали в машину й їхали. Одна з перший поїздок була до Канева, до музею Тараса Шевченка. Всю Україну об’їздили. В Молдові були, в Бресті. Все, що поблизу нас, що можна було показати, він усе мені показав. Батько любив природу, збирав гриби. На городі до останнього працював, вирощував полуницю. Добра й чуйна людина. Він нікому не відмовляв. Був дуже міцний, як на свій вік. Ніхто не вірив, що йому вже 80. Постійно їздив на велосипеді. Якби не ця війна, він би ще до 100 років точно жив», – сказав Дмитро.

Родинний будинок Мамчурів був зруйнований під час воєнних дій після того, як родина звідти виїхала.

Поховали Миколу Мамчура на цвинтарі в Гостомелі після звільнення селища, на початку квітня. У нього залишилися дружина, син та двоє онуків.

Історія з instagram каналу Victims of russia.