Мені 18 років. Я жив у селі Михайлівка Василівського району Запорізької області.  Воно потрапило в окупацію на другий тиждень війни. На вулицях села з’явилося багато російської військової техніки. 

Я виїхав зі своєю дівчиною, її батьками, сестрою і племінником. Також виїхали мої мама, вітчим, брати і сестри. У селі залишилися бабусі, дідусь, батько і сестра. 

Окупанти були всюди. Вони грабували домівки. У квітні вбили жінку і її тринадцятирічну доньку. 

Ми виїхали на автобусі. Майже тиждень стояли у Василівці. Ночували на заправці. Рідні привозили нам їжу. Одного разу їздили додому, щоб покупатися. Було незручно ночувати в автобусі. 

Зараз ми винаймаємо квартиру в Запоріжжі. Я першокурсник. Навчаюся на факультеті фізичного виховання.

Я вірю в наші збройні сили. Вважаю, що війна скоро закінчиться. Все буде добре. Скоро поїдемо додому. 

Мрію створити сім’ю, працювати за спеціальністю. Також мрію про власний будинок і автомобіль.