Мені 34 роки, я з міста Енергодар. Нас в сім’ї четверо: я, чоловік і двоє дітей. Зараз ми у Запоріжжі.

В перший день дуже страшно було, у дітей паніка, в мене паніка. Не знали, що робити. Росіяни 4 березня зайшли в Енергодар. Ми не могли дивитися на це жахіття і виїхали.

Діти запам’ятали вибухи. Вони ховалися у ванній кімнаті. Звісно, мене шокувало, що мої діти все це чули і бачили. І зараз, як сирена лунає, то вони біжать і кричать.

Було якось незвично, коли ми переїхали сюди і бачили людей у військовій формі - нам здавалося, що це не наші. Але звикли.

Тут, у Запоріжжі, нам наш хаб добре допомагає, ми якось були і у Фонді Ріната Ахметова. Нам давали коробочку і два набори дітям. Нам дуже сподобалося, дякуємо.

Ми стали більш дружні, ми один одному допомагаємо, а в Запоріжжі взагалі люди - молодці. Дуже багато волонтерів. І ми, переселенці, допомагаємо іншим переселенцям. Люди добріші стали, більш дружелюбні.

Віримо, що в майбутньому процвітаюча буде наша країна. Вона не буде ні від кого залежати, буде дуже міцна, навіть інші країни не будуть впливати на нас, все буде у нас добре, ми будемо незалежні.