Сім’я Тетяни виїхала з рідної Чаплинки, як тільки в селищі вперше включили сирену. Але в село її батьків, де вони сподівались переховатись, невдовзі зайшли окупанти

Ми жили у селищі Чаплинка Херсонської області. Поштовхом до нашого від’їзду стало те, що ми побачили заграву на межі з Кримом. Був сильний гуркіт - ми пішли подивилися у вікно і побачили вибухи, а потім у нас в селищі включили сирену. Ми все поклали в машину – і вперед. 

Поїхали спочатку до моїх батьків і сестри, звідки я родом - на мою батьківщину. Були там до 6 квітня, поки не обстріляли будинок моїх батьків. Це село Первомайське, там тільки три вулиці, але там 12 березня були вже російські солдати – вони окупували село. Ми бачили дуже масовий виїзд. 

Я забрала свого свекра-інваліда. Ми дуже швидко збиралися. По дорозі заїжджали в Нову Каховку. Там також вибухи були - казали, що підірвали військову частину.

Коли ми поїхали з Чаплинки, то нам потрібно було перетинати Каховську ГЕС. І після нас вже десь через годину пішла російська техніка. Ми ще встигли переїхати греблю.

Якось дні проходять… Новини майже не дивлюся: читаю тільки про те, що зараз відбуваються в Чаплинці. Я стараюсь менше думати про це все, і звісно, живу надією, що повернусь додому.

Не знаю, коли все це скінчиться. Можливо, наступною весною. Взимку нам погода не дуже буде сприяти. Сподіваюсь, що квітень-травень. Чекаємо на допомогу наших зарубіжних партнерів.

Своє майбутнє уявляю вдома. Хочу продовжити те життя, яке в мене було до війни, більше цінувати кожну хвилину зі своїми рідними. Жити в мирі зі своїми рідними. Надіємось, що житло наше залишиться цілим, але це малоймовірно - туди вже заселяються російські солдати, привозять туди свої сім’ї. Звісно, хочеться, щоб їх вигнали, і житло залишилося цілим.