24 лютого я не могла повірити, що в країні - війна. Восьмого березня у нас почалися бої. Не було газу, води і світла. Магазини були порожні, а ми рятувались запасами продуктів, пекли коржі. З чоловіком і мамою постійно перебували в підвалі. Моя мама каже, що вони у Другу світову війну не переживали те, що ми зараз. Одного дня до нас у двір прилетів снаряд і дім посікло осколками.

Виїхали, тому що в селі неможливо жити. Залишили все. Зараз з дітьми в Запоріжжі винаймаємо квартиру. За час війни зустріли багато гарних людей, які допомагають, це приємно вражає.

Дуже хвилюємося за село. Мій брат там залишився, їм там дуже тяжко. Я хочу повернутися додому. Я думаю, що перемога буде за нами, і ми будемо жити під мирним небом.