«Було дуже страшно, коли нас бомбили. У мене досі руки трясуться», - розповідає Наталія Зуб із Кам'янки. У її будинку не було підвалу і під час обстрілів їй із чоловіком доводилося ховатися під ліжком. В окупованому селі вони прожили півтора місяці. Виїхати зважилися лише тоді, коли довідалися, що окупанти розшукують родичів наших воїнів, які служили в АТО. А у жінки служив син, і вони побоялися, що рашисти приїдуть до них додому. Пенсіонерка розповідає, що в росії мала багато друзів і родичів, але зараз з усіма довелося припинити спілкування, бо росіяни вважали, що бомбити Україну правильно і нас треба так звільняти. Наталя каже, що вони не хотіли кидати свій рідний дім, але потім зрозуміли, що життя важливіше за все матеріальне.
«Ми проїхали 13 блокпостів рашистів. Коли побачили своїх, то я хотіла впасти на коліна та цілувати ноги»
Переглядів 412