Маріупольчанка Лідія Дмитрівна дізналася про початок війни від старшого сина, який сказав, що бомбардують Київ. У першу ніч жінка не спала, сподівалася, що їхній будинок уціліє. Коли в її рідному місті не стало води, її набирали в драматичному театрі, поки той не був зруйнований. З продуктами допомагали військові. Найважчим завданням було вижити, а потім виїхати з Маріуполя.
.png "Він був справжній герой")
.png "Привезли Катю додому, поховали в садку")
.png "Імена")
