У перший день війни я дізналась про її початок з телебачення. Я жила у центрі Оріхова. Перший час туди не прилітало. Я дивилась на те, що відбувається в Маріуполі, і це мене жахливо вражало. Мені дуже жалко всіх дітей.

Води, світла і газу у місті зараз немає. Їжа у мене була, воду підвозили і ми її набирали. Ми думали, що до нас бойові дії не дійдуть, але наші надії не справдились.

Було дуже важко покинути власну домівку, але задля збереження життя це треба було зробити. Головне було не потрапити під обстріл.

У Запоріжжі ми живемо з мамою. Тут я вже навчаюсь два роки. Мої рідні всі виїхали з-під обстрілів. Як буде далі, не знаю. Головне, аби скоріше скінчилась війна. Для мене зараз важливо закінчити навчання і отримати освіту.