Ми мешкали в Курахівці з дружиною і дітьми. У нас стріляли, дуже гучно було. Влада закликала до евакуації, ми й виїхали. Було дуже складно покинути своє селище, свій дім. Я багато років його будував, усе тягнув додому. 

Про війну дізнався по телевізору з новин.

У нас стріляли, руйнували будинки. Це найбільші труднощі. Шокувало, що на нас напали росіяни, розв'язали війну. Це найстрашніше.

Кожен день переживаю за свої будинки, за своїх близьких. На родину війна вплинула погано. Всі пороз'їжджалися, хто куди. Я про долю багатьох і не знаю. Втратили зв'язок. 

Ми виїжджали під обстрілами, нашу Курахівку сильно обстрілювали. Зупинилися в Мирнограді, щоб було ближче повертатися додому. У нас тут є знайомі, нас пустили у квартиру. Іноді навідуємося додому. Гуманітарну допомогу нам дають, їсти є що. 

Дуже хочеться, щоб був мир і щоб хлопці наші живі-здорові повернулися додому. Мої родичі воюють. Мрію, щоб наша Україна була мирна і квітуча.