Мені 54 роки. Проживала в Запоріжжі. 

Перший день зовсім не вірилося, що війна. А вже на другий день якось приходило в голову, що відбулося. В магазинах все скуповували, якась паніка була.

Я навіть не знаю, що було страшніше. Все страшно, але переживала не за себе, а за дітей і онуків.

Ми всі виїхали. Взагалі - вивозили онука. Поїхали в Сумську область, тому що я сама звідти, і в мене сестра тут живе. Зараз ми всі разом.

Ми нормально виїхали. Труднощів не було.

З нервами справляємось по-різному. Зараз весна, вийдемо на город.

Мабуть, війна скінчиться не скоро. Вона йде вже дев’ятий рік, просто нас зачепило тільки зараз. Хочу повернутися в свою квартиру. Мені - якби онукам було гарно, і був мир.