У сім'ї Галини Вікторівни з приходом війни почалися матеріальні труднощі; чоловік втратив роботу, а їй затримували зарплатню. Коли загострилася воєнна обстановка, довелося жити у підвалах, бігаючи між обстрілами в магазин за продуктами.

Жінка згадує перші дні війни, вона зазнала сильного страху, коли поверталася додому: «Я їздила в лікарню, в Донецьк. Ми важко виїхали звідти, бачили літаки, які літали над містом і випускали такі вогні». Коли бомбили, вони сиділи в квартирі, сховавшись у ванній, і разом із чоловіком обіймали доньку, закриваючи собою.