Одного разу, коли ми з мамою спали, почали сильно стріляти. Це було 2015 року, але я це чітко пам'ятаю. Мені було дев'ять років, і я відразу не зрозуміла, що відбувається. Я побігла будити маму – і вона відразу побігла по документи.

Ми з мамою, папугою та найнеобхіднішими речами ховалися від бомб у коридорі. Було дуже страшно.

Рано-вранці ми виїхали з Донецька до родичів. Але через два з половиною місяці ми повернулися, тому що там почали менше стріляти і багато важливих речей залишилося в Донецьку.