Четвертого березня у Гуляйполі почались обстріли. Не стало світла, води й газу. Воду я возив з колодязя. Кожен день снаряди прилітали.

Бомба влучила у мій будинок, я зі старенькою мамою ледь не загинув. Після цього я виїхав.

Мама дорогу перенесла важко, але на щастя нас ніхто не чіпав. З собою ми забрали котика. Собаку я віддав знайомим, які залишились в Гуляйполі. У Запоріжжі я орендую житло з мамою. Доглядаю за нею, бо вона дуже старенька. Весь побут на мені. Сподіваюсь, що ми повернемось додому. Чекаємо на завершення війни. Хотілося б у майбутньому жити без війни. Головне, аби були живими люди.