Я жила у своїй квартирі в Пологах. Моя донька жила в Бердянську. З першого дня війни ми опинились в окупації. У Пологах почались обстріли. У місті не було світла та води. В квартирі було дуже холодно. Не було зв’язку, що було найстрашнішим. Я думала, що перетерплю, все скоро закінчиться. Вирішила виїжджати через місяць життя в окупації. Було дуже гучно. Чоловік захворів, йому потрібно було терміново у лікарню. Згодом помер. 

До Запоріжжя я їхала шість годин замість двох. На блокпостах росіяни поводили себе нахабно, обшукували машину та сумки. Коли я побачила український прапор на нашому блокпості, я розплакалась. 

Згодом чоловік помер, я залишаюсь з сином у Запоріжжі. Не знаю, що з моєю квартирою. Я дуже хочу додому. Сподіваюсь, моя квартира вціліла.