На початку війни Наталія Миколаївна пристосувалася ховатися від обстрілів, зараз намагається виживати на свої мізерні доходи. Дякує волонтерам за допомогу в найважчий час.

Коли нас обстрілювали, я з льоху не вилазила. І сусідка була зі мною, ми ящики поставили, застелили і спати лягали. Виходили, щоб побачити обстановку. Так починалася війна. Спочатку ми всього боялися, а зараз не звертаємо уваги на стрілянину. Адаптувалися, ніби так і треба.

Ми з сусідкою в моєму погребі спали на ящиках

У нас рідко таке, щоб світла не було. А газ привізний і дорогий, я його не беру, на електроплитці готую. А вода у мене є зі свердловини.

У такий важкий час нам гуманітарну допомогу давали. Низький уклін всім людям, хто допомагав продуктами і паливом. І Рінат Ахметов допомагав, і "Карітас". Добре було, спасибі всім волонтерам, дай Бог їм здоров'я, благополуччя і миру.

Я вже в такому віці, що мрію дожити спокійно і своєю смертю померти.