Я родом із Дніпродзержинська. Зараз це місто Кам'янське. Але виїхав звідти зовсім молодим у Маріуполь. 38 років пропрацював на Азовсталі. Нині – на пенсії. 

Ми жили у 13 мікрорайоні Маріуполя, біля парку Перемоги. У мене дві дочки, але вони мешкали окремо. Я жив один - дружину поховав п’ять років тому.

24 лютого почався обстріл. Вибуховою хвилею у будинку скрізь вибило шибки. Було холодно, тому я перейшов до доньки. Вона з сім'єю у цей вже знаходилась у підвалі. Ми пробули там три тижні. Потім я пішов до старшої доньки. Їхній будинок вцілів. Так я і ходив – то до однієї доньки, то до іншої – під обстрілами, під снарядами, мінометами. А ночував у підвалі.

Обстрілювали нас дуже сильно. Спочатку далекобійними гарматами, потім приїхали танки на нашу вулицю, і окупанти почали з них лупити. Літаки скидали бомби.

Авіабомба впала прямо перед нашим під'їздом. Утворився величезний котлован, у будинку вибило всі двері, вікна, уламками розтрощило всі меблі, техніку. Весь дім був у такому стані. Пів будинку згоріло, а сусідній вигорів вщент. Так бомбили, що живого місця навколо не залишилось.

Ми залишалися в місті, поки була їжа. Потім я сказав, що потрібно виїжджати. Я перевірив, чи вціліла машина у гаражі. І наступного дня ми двома родинами виїхали. Нас було восьмеро.

Їхали через Мангуш. Виїхали у Червоне Поле. Там у дітей був будинок. Ми прожили там місяць. Потім одна дочка з родиною поїхала у Дніпро, друга – у Кам'янське. А я залишився один у селі з собакою і котом. Прожив там чотири місяці, до вересня.

15 вересня я виїхав маленькою машиною, яку мені залишили діти. Завантажив її зібраним урожаєм, взяв із собою тварин і виїхав у Запоріжжя. Там мене зустріли діти. Це було щастя. Ми плакали, цілувались. Потім поїхали у Дніпро. Наступного дня вони мене відвезли до іншої дочки у Кам'янське.

Нам дуже допомагає хаб ЯМаріуполь. Там дають продукти, все необхідне. Собака і кіт живуть з нами.

Ми залишилися без трьох квартир. У мій будинок влучила авіабомба. Прямо у мій під'їзд. Сходова клітина склалася. Двоє пенсіонерів загинули під завалами. Я тоді був поряд у дочки у підвалі. Пощастило. Будинки обох дочок уже позносили.