Мені 61 рік, я - переміщена особа, живу в невістки у Броварах, а сама зі Слов'янська. Син загинув на фронті.

Перший день війни був чорний. Діти виїхали, хто куди, по всьому білому світові, а я залишилася в Слов'янську. Приїжджаю туди і живу місяць там, місяць – тут. Тому що перший раз як залишила хату, мене обікрали. 

Дякуючи гуманітарній допомозі від Фонду Ріната Ахметова, я не голодую.

Я онкохвора: півтора місяця назад мені зробили операцію, потім - опромінювання, потім син загинув, а потім повилітали всі зуби від радіації, і зараз я без жодного зуба.

Живу в Броварах у невістки, вона доглядає за мною. Я так люблю доглядати за квітами, але от ходжу по Броварам - і мені квіти не такі. Так люблю, коли листя падає, а мені й листопад не такий. А як поїду додому - то це така радість! 

Хочу жити в мирній Україні, щоб діти отримували освіту нормальну, а не онлайн. Я вчителька в минулому, тому знаю, що це таке.