До війни були чудові дні. У мами шестеро сестер, і всі вони приїжджали в гості. Перший обстріл був шоком. Родичі мешкали в іншому районі, вони одразу забрали дітей до себе, а ми з мамою залишалися вдома.

Ми живемо на лінії зіткнення, два роки перебивались у мами в центрі, а сюди приїжджали годувати господарство.

Доводилося збирати дрібні осколки на вулиці, я сама колись потрапляла під обстріл. Бігла і не потрапила у хвіртку, впала, травмувала руку, і мені робили операцію.

Хотілося б не згадувати, коли спали в підвалі, а довкола тряслася земля. Діти там і заснули. Після п’ятигодинного обстрілу ми вийшли надвір, і пахло порохом. Війна підкосила здоров’я.

Багато хто покинув житло й виїхав. На нашій вулиці через будинок розбирають будинки на цеглу.

Мамочка отримувала гуманітарну допомогу. Це була хороша підмога, ми дуже вдячні.