Що можна розповісти хорошого, якщо тільки почалася війна – мені спалили квартиру? На старості років я залишилася бомжем. Жити можна було, але війна забрала здоров’я, сили – усе забрала. Ніякої тепер ні радості, ні задоволення в житті немає. Живемо одним днем. Прожили – і слава Богу.

Квартира розбита, її відновили, але там все згоріло, стоїть порожня. Грошей у мене немає, щоб купити якісь меблі та можна було в ній жити. Зробили її, обшили гіпсокартоном, пофарбували – ось так і закінчили ремонт у квартирі. У нас все повністю згоріло, до нитки. Я залишилася без нічого. Зараз живу на орендованій квартирі.

На старості років я залишилася бомжем

Я була вдома, коли з першим обстрілом усе затріщало, посипалися вікна та провалився дах. Я жила на верхньому поверсі. Це було моторошно. Потім ми сиділи в підвалі й від страху тільки кричали, молилися та плакали. Це такий жах був, коли все тріщало, сипалося, і думали, що зараз все завалиться. А як діти наші, онуки кричали... Онучка як схопила мене за коліно, шестирічна дитина і каже: «Бабуся нас зараз уб’ють? Ми зараз помремо?» Можна це пережити?