Це було о сьомій годині ранку. Я йшла до крамниці, мені назустріч їде таксист і каже, що до міста увійшли танки. Розбили міськвиконком. Біля нашого будинку стояли гармати та повертали їх, куди хотіли.

Стріляли вдруге, я тоді була в магазині, вийшла на зупинку, зупинилася… І такий був вибух, що ми простояли на зупинці. Це літак скинув на цвинтар бомби і чорний дим стояв.

А трохи згодом ми приїхали з Харкова, а онука каже: «Щось нас не зустрічають, тиша така». І цієї миті ми присіли від того, що над нами промайнула ракета.

Отак ми жили. Над нами літали, над нашим будинком, а ми звикли. Потім скинув літак бомби, ми нарахували 13 штук. Далі не стали, у льох поховалися.

Чоловік не витримав цього, схопило серце, і він помер. Я залишилась одна.